— впродовж століття після монгольської навали забезпечувала наступність і безперервність розвитку державницьких традицій на українських землях. Східну Волинь із Луцьком отримав Мстислав Данилович. до 1340 р. Андрій і Лев II налагодили союзницькі відносини з Польщею і Тевтонським орденом, які мали антилитовську спрямованість.

Галицько-Волинським князем був визнаний Любарт, син литовського князя Ґедиміна, дружина якого походила із родини галицько-волинських князів і тому він мав законне право на галицько-волинську спадщину. До Литви відійшла Волинь, до Польщі — Галичина. за згодою Константинопольського патріарха було створено окрему українську православну митрополію – Галицьку.

Основний виклад 1. З ініціативи Данила було закладено низку нових міст, у тому числі Львів, названий так на честь старшого сина князя Лева, розбудована нова столиця – Холм. Юрій І, як і його дід, прийняв королівську корону і став називатися «королем Русі і князем Володимирії». 1349 р. Та, попри таку поступливість, Лев усе-таки не зміг забезпечити спокій у державі, бо ординці використовували Галицько-Волинське князівство як плацдарм для своїх нападів на сусідні країни. - період правління синів Данила Галицького Шварно, Лева і Мстислава. Ключові дати 1264-1299 pp. Проте доба могутності Галицько-Волинської держави залишилася у минулому і розпочався її занепад.

Майже два роки Галицько-Волинська держава залишалася без правителя і лише у 1325 р. У роки найвищого піднесення воно охоплювало близько 90 відсотків української території, охороняло Україну від поневолення та асиміляції з боку Литви, Угорщини, Польщі, Золотої орди, які зазіхали на благодатні українські землі. Правління Юрія І Львовича. Протягом володарювання йому доводилося одночасно долати опір кількох суперників зі сходу загрожували монголи, із заходу на українські землі зазіхали Литва, Польща та Угорщина.Не мали успіху й відверті домагання Левом волинських земель, що були спадщиною Володимира Васильковича, бо всупереч його бажанням усю Волинь було передано Мстиславу Даниловичу.